вівторок, 18 липня 2017 р.

340 українських слів на літеру "І"

І, і - буква розширеної кирилиці, що існувала і в російській писемності до реформ 1917-1918 рр. (Замінена на І). Сходить до старослов'янської букві Early Cyrillic letter I.png і далі до грецької йота (Ι), прототипом якої була фінікійська літера Phoenician yodh.svg (йод), що позначала приголосний [j]. У глаголиці, як і в кирилиці, для звуку [і] були дві букви: Glagolitic i.svg і Glagolitic izhe.svg. Зазвичай вважають першу з них відповідної кириличних І, а другу - кирилична І, але є і протилежна думка. Числове значення в кирилиці, як і в грецькому алфавіті, - 10, звідси поширена назва «І десятеричная», яке використовували для відмінності від букви І (іже), що називалася «І вісімкове».

Російська мова

Виняток в дореформеному правописі становили складні слова, в яких перша частина закінчується на і, наприклад пятіугольнік'. На початку слів і між голосними буква І іноді звучала як приголосний [й]: іод', маіор' (як і в сучасних словах, що починаються на І перед голосним).
У ранньому цивільному шрифті число точок над І не було постійним, але з 1738 року був визначено в звичному для нас вигляді: велика літера пишеться без точки, рядкова - з однією точкою; при додаванні ж наголоси ця точка зазвичай зникає. Однак в подальшому, протягом ще досить тривалого часу, буква ї продовжувала вживатися з двома точками (таке написання використовувалося аж до початку XIX століття).
Тредьяковский намагався повністю замінити І на І у всіх випадках, але його реформа не мала успіху.

Білоруська мова

І - 10-я буква білоруського алфавіту. На листі і у вимові повністю відповідає російської букві І: так само позначає звук [і] і так само пом'якшує попередні приголосні.

Українська мова

І - 12-я буква українського алфавіту. За вимовою близька до російської букві І і так само пом'якшує попередні приголосні. Зазвичай, але не завжди, зустрічається в слові там, де колись були інші звуки, що збіглися в українській мові з І, наприклад: бѣлий - білий, бѣгать - бігаті, бѣс' - біс, обѣдать - обідаті, двѣ - две, Вь текстѣ - в тексті; кот' - кіт, вільний - вільний, под - під, Львов' - Львів, стій - стій, он '- ВІН, од - від, піч - піч, шість - Шість і ін. З російської ж І українська І може зустрічатися в запозичених словах: історія, Росія, бібліотека та ін .; або на початку слів: іграшка, ікра, ім'я, іскра, істина, іти і ін.
Не слід плутати українські літери І та ї; остання, будучи цілком самостійної буквою українського алфавіту (її їжачок - ее їжак), по суті є йотованим варіантом і (ї = йі).

Церковнослов'янська мова

У нині використовуваному новомосковському ізвод церковнослов'янської мови вживання букв І і І підпорядковується в цілому тим же принципом, що і в дореформеному російською правописі: І пишеться перед голосними і перед Й, а в іншому випадку - І, проте слів-винятків істотно більше: перед приголосними і в кінці слова і мають не тільки слово мір' (в значеннях всесвіту або суспільства) з похідними, а й запозичені слова і імена, у яких в грецькому написанні «йота» або ει, а не «ця»: ірмос' (εἱρμός), стіх' (στίχος), прокімен' (προκείμενον), літур Гія (λειτουργία), херувім' (χερουβίμ), апріллій (ἀπρίλιος), епіскоп' (ἐπίσκοπος) і ін .; Давід', Ніколай, Міхаіл', Васілій, Кѵрілл', Адонаі, Хрістос' і ін. Також і віно церковнослов'янською пишеться через і - ймовірно, для відмінності його форм від форм слова вина, хоча не можна виключати і те, що при виробленні церковнослов'янської правопису слово віно порахували запозиченим (пор. лат. vinum, грец. οἶνος).
Винятками в зворотну сторону (з І перед голосними) є не тільки, як в дореформеному російською, складні слова на кшталт тріобоюдний, а й запозичення, в яких перед голосною була «ця»: Ііуй, Сіір', Сіѡн' і т. П. Правопис префіксів при - і ні-перед голосними коливається: в одних виданнях їх пишуть за загальним правилом з і, а в інших зберігають і, особливо якщо далі йде ще одна приставка: пріуготоваті, пріѡчістіті, ніѿкуду.
На листі церковнослов'янська буква І має дві точки (в тому числі зазвичай і в головній формі), які пропадають при додаванні будь-якого іншого надрядкового знака. Замість точок можуть бути використані і два штриха з нахилом в будь-яку сторону (пор. З аналогічною ситуацією для літери іжиця), що вважається лише іншим шрифтовим оформленням того ж знака. Точки відсутні при використанні букви в числовому якості.
У стародруках, виданих на території нинішньої України (кінець XVI - початок XVII ст.), Зустрічається протиставлення І з точками в слов'янських словах і І без точок в коренях запозичених слів.








Опубліковано о

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)